цілий

-а, -е.

1) Такий, від якого нічого не відділено, не відокремлено; не розділений, не роздроблений. || Наповнений до країв, по вінця; повний. || Який не був у користуванні, не початий. || У повному складі, без винятку. || Весь від початку до кінця (про певний проміжок часу). || Узятий повністю (про предмети, явища, простір і т. ін.). || діал. Увесь (про людину). || у сполуч. з ім. Означає вищий ступінь виявлення якості, стану і т. ін. || Указує на величину, значущість чого-небудь: а) при кількісних позначеннях; б) при позначенні сукупності яких-небудь предметів, істот, дій; в) при позначенні складності змісту чого-небудь.

2) Не пошкоджений, не попсований, не зруйнований (про предмети). || Не зношений, не драний (про одяг, взуття і т. ін.). || Який зберігся, залишився.

3) Не покалічений, не поранений, здоровий. || Живий, не вбитий. Цілий і неушко́джений.

4) Який не пропав, не зник.

5) Який відзначається єдністю, цілісністю. || у знач. ім. ці́ле, -лого, с. Сукупність чого-небудь як щось єдине.

••

В ці́ло́му — а) у всій сукупності; б) взагалі, не торкаючись окремих деталей.

6) Схожий на що-небудь за своїм значенням, важливістю. || розм. Те саме, що справжній 2).

7) мат. Який не містить дробу. Ціла величина. Ціле число. || у знач. ім. ці́ле, -лого, с. Число, яке не містить дробу.